Чергове засідання літературно-творчого клубу коледжу “Живе слово” було присвячене саме образові Богоматері в українській поезії.
Божа Мати, Богоматір, Христова Мати, Свята Мати, Пречиста Марія, Пресвятая Богородиця…
Це ім’я відоме кожному християнину. Мати, що дала життя Синові Божому, що віддала найдорожче – свою дитину – на муки заради спасіння людства.
Велич жертовного подвигу материнської любові увічнили на полотні геніальні художники, серед яких Боттічеллі, Тіціан, Леонардо да Вінчі, Рафаель. Цей образ надихає і сучасних майстрів живопису.
Образ Богородиці належить до “вічних” образів, сповнених глибокого естетичного та морального змісту.
До нього у своїй поетичній творчості зверталися Т.Шевченко, Ю.Федькович, І.Франко, П.Тичина, Ю.Клен, Є.Маланюк, М.Рильський, І.Драч, І.Світличний, О.Черненко, Ю.Шкрумеляк, І.Волянський та ін.
У сьогоденні, у часи занепаду духовності, культ Богородиці в Україні набуває особливого значення. Богоматір стає захисницею, допомагає людям у їхній тяжкій праці. Цей образ ніжної і скорботної матері, сповнений повсякденної турботи за людство, є надійними заступником перед Богом. І тому у своїх життєвих і духовних потребах люди благають Пречисту Діву: “Пресвятая Богородице, спаси нас!”.
Студенти, що брали участь у заході, підготували розповідь-довідку про іконописний канон у зображенні Богоматері (Одигітрія, Єлеуса, Галактотрофуса, Гра, Панагія, Покрова, Оранта), читали поезії українських митців на честь Пресвятої Діви, розповідали історію ікон, що знаходяться в них вдома.
ХХІ сторіччя… Життя змінюється, проте непорушними мають бути віковічні цінності: материнство, сім’я, любов, благородство, віра, милосердя, вірність. Образ Богородиці, перейнятий трагізмом і самозреченням, смиренністю і ніжністю, він – уособлення духовного начала, внутрішньої сили, гідності і найвищого прояву гуманізму. Та, що чекала наших молитов, Та, що через безмежну любов до нас є заступницею роду людського, надихатиме і далі нові покоління.
