Сьогодні у коледжі пройшло чергове засідання літературно-творчого клубу “Живе слово” – диспут, присвячений 120-річчю з дня народження Валер’яна Підмогильного – активного творця української літератури ХХ ст., одного з найпотужніших українських прозаїків свого часу, блискучого перекладача, що став феноменом свого часу, зумів поєднати у своїй оригінальній інтелектуально-психологічній прозі європейські та національні традиції.
Студенти пригадали ті трагічні події, які відбулися майже 100 років тому в Україні, про кагорту репресованих представників “Розстріляного відродження”, одним з яких був митець.
Дуже важливими для нашого покоління молоді є спогади сучасників Валер’яна Підмогильного про ті буремні події: “Розповіді про неспокій” Ю. Смолича, спомини Ю. Шереха, Г. Стрілець, а також уривки з листів Валер’яна Петровича дружині та сестрі.
Студенти коледжу пройшли затертими слідами донедавна забутого, вилученого з українського культурного процесу великого митця, щоб глибше розкрити багатство нашої літературної спадщини, шанобливо, з сумом і твердою вірою, що таке більше не повториться, вклонитися пам’яті розстріляних і засланих, ошельмованих і забутих українських письменників, мучеників національної культури, трагічна доля яких спонукала Ю. Клена до створення поетичної молитви в поемі “Прокляті роки”:
Помолимось за тих, що у розлуці
Помруть відірвані від рідних хат;
Помолимось за тих, що у розпуці
Вночі гризуть залізні штаби ґрат,
Що душать жаль у невимовній муці,
За тих, кого веде на страту кат.
Над ними, Господи, в небесній тверді
Розпростери долоні милосердні.
