Будні і свята Сумського фахового училища мистецтв і культури ім. Д.С.Бортнянського
Роздуми, спогади після одного з концертів СВУМіКа викладач відділу музичної літератури Арбузова А.С.
«Острови надій» (життя і професія за покликом серця)
Натхнення, молодість, краса… Це чудове магічне передається кожному, хто хоч раз побував на творчому звіті Сумського вищого училища мистецтв і культури ім. Д.С.Бортнянського. Творчі програми звіту не повторюються, але магія мистецтва цього закладу незмінно підіймає на легких крилах здивувань та всеохоплюючих світлих почуттів багаточисленну аудиторію.
Гала-концерт 2019 року, що відбувся 09 квітня, – нова кульмінація творчих здобутків зі знаком вищого ґатунку. Концертні номери супроводжувались океанічними хвилями оплесків та нескінченних «браво», і було за що дякувати кожному учаснику цього творчого проекту, в який вкладено щоденну велетенську працю викладача і студента, кожного творчого колективу і його керівника на відділеннях мистецтв і культури училища, на різних його відділах.
Серед протиріч сьогодення реальним є диво існування такого потужного творчого закладу, який має світле сонячне обличчя і щире, відкрите людям серце. Закладу, що своїми талантами, своїми творчими зусиллями несе міцну позитивну енергію любові до рідної землі, рідного краю і впевненості, що життя українського народу неодмінно зміниться в недалекому майбутньому на краще. Це міцне слово підтримки багатьом зневіреним підтверджується щорічним весняним творчим звітом СВУМіК, багаточисленними творчими декадами теж весняними, але вже на окремих відділах, які проводяться після гала-концерту, також різноманітними і значимими творчими акціями, що проходять як в стінах училища, так і далеко за його межами (фестивалі, міжнародні і міжрегіональні конкурси молодих виконавців, благодійні концерти). Тож повернемось до святкових подій 09 квітня 2019 року. Які сюрпризи приготував СВУМіК цього разу?
День творчого звіту Сумського вищого училища мистецтв і культури
ім. Д.С.Бортнянського, академічний театр драми та музичної комедії
ім. М.Щепкіна, з восьмої ранку в цьому приміщенні йде репетиція концертних номерів – контрольний монтаж; об одинадцятій – генеральна репетиція. В цей час завідувач відділу образотворчого мистецтва, декоративного мистецтва, реставрації В.О.Матюшенко зі своїми колегами готують до показу велику експозицію студентських творчих робіт. Далі всім учасникам концерту оголошується перерва до 16:30 год.
Парадний вхід театру відкривається за 50 хвилин перед початком концерту. Очікуючих вже багато. На першому поверсі вас гостинно вітають викладачі відділу образотворчого мистецтва, декоративного мистецтва, реставрації. Ви потрапляєте на виставку творчих робіт, точніше ви опиняєтесь в чудовому художньому салоні столичного масштабу. В холі другого поверху камерний оркестр готується до свого священнодійства.
Всю експозицію творчих робіт розміщено «вулицею» в три ряди. Все, що тут представлено, не раз здивує, і подумається: «невже всі ці шедеври – роботи студентів навчального закладу, плід їх уяви? Вони ж мають європейський рівень якості, неповторний самобутній національний колорит. Індивідуальність автора, його талант і майстерність очевидні. Звичайно, це сумісна робота викладача і студента, але ж…»
Експозиція об’ємна, різнопланова, цікава в своїх мотивах, ідеях і неповторності їх втілення в різних техніках.
Кожної хвилини збільшується живий людський потік. Фойє театру в цей час щороку нагадує Голлівудський Бродвей – всі рухаються у різних напрямках вздовж розміщених полотен живопису та експонатів прикладного мистецтва з метою ознайомитися з роботами, обмінятись думками. Тут є представники преси, телебачення.
Директор СВУМіК – заслужений працівник культури України Надія Миколаївна Гринь – дає інтерв’ю. Домінує піднесений настрій, святковий стриманий гомін … і сюрпризи, сюрпризи – їх цього вечора було чимало.
Хоча б те, що до концерту залишається ще 30 хвилин, а всі вже знаходяться під музичним куполом в теплому м’якому сяйві витонченого стилю епохи бароко, класицизму. Це в холі другого поверху камерний оркестр відкрив портал в далекі зоряні світи, вітаючи гостей програмою з творів Й.Баха, Й.Гайдна, Г.Персела.
Колектив справжніх музичних фанатів, достойних свого талановитого керівника – композитора і диригента Романа Хомініча. Тут грають студенти відділу оркестрових струнних інструментів і випускники минулих років. Під час міжнародних фестивалів, конкурсів, коли оркестр виступає з солістами світового рівня, його склад поповнюють і викладачі відділу. Давно шанований любов’ю багатьох своїх прихильників, Камерний – одна з найкращих безцінних перлин серед колективів творчої родини СВУМіК. Секрет успіху в системній цілеспрямованій співпраці Романа Віталійовича Хомініча зі своїми вихованцями.
За високим професіоналізмом, майстерністю керівника його щоденний пошук правильних рішень, колосальна праця з метою самовдосконалення і все це відбувається за межею навчального розкладу. Р.В.Хомініч має справжню музичну інтуїцію, тому в складних моментах під час конкурсів завжди тримає під контролем ситуацію концертного виступу і миттєво знаходить вихід в позитив.
Роман Віталійович свого часу закінчив Сумське музичне училище
ім. Д.С.Бортнянського як фаготист, успішний учень Ігоря Письменного. Слід відмітити, що протягом багатьох років в різних музичних вузах професори на відділеннях духових інструментів (Народний артист України, професор, академік В.М.Апатський – Київ, Народний артист України Г.Абаджан – Харків, професор Ю.Кудрявцев – Санкт-Петербург, професор Ю.Попов – Москва) мають за честь прийняти в свій клас представників виконавської школи І.Письменного, а їх було чимало (В.Пастухов, О.Пастухов, А.Буваленко, В.Покровський, В.Островьский, А.Гіря, В.Єрмаков, А.Мішаков, В.Шляхов, А.Бондар, Р.Хомініч, С.Діденко, І.Лісов, В.Люлін).
Сумніву не було, що Хомініч вступить до консерваторії, але він перевершив всі сподівання своїх викладачів, поїхавши до Москви і успішно склавши вступні екзамени. Вищу освіту Роман отримав у Московській консерваторії ім. П.І.Чайковського в класі професора Ю.Попова. Після навчання повернувся на роботу в рідні Суми, в свій рідний заклад. Саме тут, з дозволу читача, невеличкий відступ – хочеться пом’янути добрим словом людину, яка внесла свій вагомий вклад в історію СВУМіКа
ім. Д.С.Бортнянського. Творчість Анатолія Васильовича Кірноза, педагогічна і концертна, продовжувалась понад 55 років. До останнього дня свого життя він був в строю творчої родини. Коли Хомініч повернувся в якості молодого спеціаліста, відділ духових та ударних інструментів продовжував очолювати Анатолій Васильович (був на цій посаді понад 40 років), викладач-методист класу тромбона, керівник двох оркестрів – духового та естрадно-симфонічного; прекрасний майстер своєї справи, заслужений працівник культури України, один з почесних корифеїв на відділенні мистецтв, високошанований член двох навчальних закладів (раніше СМУ
ім. Д.С.Бортнянського, потім і новоствореного закладу – СВУМіК
ім. Д.С.Бортнянського). 28 грудня напередодні нового 2019 року колектив училища – викладачі і студенти, його рідні – дружина, дві доньки провели Анатолія Васильовича в останню путь. Справу Кірноза А.В. продовжують багаточисленні його випускники.
Сьогодні відділ оркестрових духових та ударних інструментів очолює Валерій Пастухов, шанований в колективі викладач-методист (клас фаготу, 40 років роботи), який майстерно продовжує традиції виконавської школи свого вчителя – Ігоря Письменного – методиста з 47-річним досвідом, великого майстра своєї професії.
Валерій Олександрович Пастухов, як і його колеги Євген Миколайович Білий (викладач-методист, клас труби, 40 років педагогічного стажу і концертної діяльності), Олександр Семенович Бурмін (викладач-методист, 45 років педагогічного стажу) разом з Ігорем Андрійовичем Письменним – це вельмишановані корифеї відділу оркестрових духових та ударних інструментів на відділенні мистецтв. Поряд з ними 26 років на відділі працює Роман Віталійович Хомініч – викладач-методист (клас фаготу) і сьогодні успішний керівник двох оркестрових колективів СВУМіК – камерного і симфонічного.
За ці роки Р.Хомініч пройшов дуже серйозні випробування і достойно їх витримав. Він успішно провів сотні концертних виступів під час міжнародних фестивалів і конкурсів «Слобожанська фантазія» з участю оркестру училища і солістів з різних країн світу (Чехія, Туреччина, Китай, Японія, Франція, США, Канада, Ізраїль, Англія, Польща, Корея). Все проходило на високому професійному рівні. Коли за диригентським пультом Роман Хомініч, дихайте спокійно, насолоджуйтесь мистецтвом – завжди є впевненість – успіх забезпечено!
Повернемось до подій, що відбуваються в ці хвилини в театрі.
Все більше народу підіймається на другий поверх, ближче до живого звуку. Виконується подвійний скрипковий концерт Й.Баха. Солісти – Дмитро Ходун і Катерина Квач – ІІІ курс, клас викладача-методиста Бєлошапки Л.М. – зав. відділу оркестрових струнних інструментів, в минулому випускниця СМУ (естафета поколінь триває). Майстерна гра Камерного підіймає градус емоцій, непомітно спливають дорогоцінні хвилини спілкування з музикою 17-18 століть. Ось і остання «крапка» диригентського жесту, за нею вдячні довготривалі оплески.
Саме такою була прелюдія творчого звіту перед початком основного концертно-театрального дійства. Нарешті включено театральний дзвінок, відкриваються двері партеру, амфітеатру, балконів – вихід до головної сцени, і розпочинається ще цікавіше – все, що приготувала творча родина СВУМіК ім. Д.С.Бортнянського, присвятивши цю мистецьку акцію 2019 року 80-річчю від дня утворення Сумської області. Слід відмітити, щороку драматургія концертного дійства творчого звіту СВУМіК вдосконалюється. В минулому вже відбулись чудові варіанти творчих звітів під режисурою А.Шолоха, І.Лиманського, Г.Проців, здавалось, як можна ще краще створити цей захід, його святкову атмосферу, але директор училища Надія Миколаївна Гринь любить наголосити: «Прекрасному немає меж; дійте, працюйте і омріяне визначиться в найкращий спосіб».
Цього року свою концепцію творчого звіту представив молодий режисер, нещодавній випускник училища – Олександр Решитько. Звичайно, завжди існує згуртована художня рада, очолювана директором училища, саме вони визначають головного режисера концерту. Вся ця команда працює в єдиному творчому узгодженні. Послідовно формується програма концертних номерів (кожний відділ працює в цьому напрямку), тексти ведучих концерту, супроводжувальні тексти відеоряду на екрані сцени, і сам відеоряд, його наповненість візуальною інформацією, тексти читців, які можуть бути задіяні в концерті, розробляються малюнки і по них шиються костюми для окремих номерів. Дуже об’ємна системна праця всього колективу поступово зростає до високої якості, до готовності № 1 напередодні встановленої дати. 2018-2019 навчальний рік був таким же випробувальним в цій справі для СВУКМіК, творчий звіт продемонстрував, що все було вивірено від «а» до «я» (від розроблених варіантів вхідного білету, бланку концертної програми до останньої нотки самого концертно-театрального дійства). В цьому році багато чого знову приємно вразило присутніх, багато здивувань і нового позитиву по конкретним творчим рішенням.
Початок концерту… Приємно здивувало оформлення. Гілки яблуневого цвіту на тонкому прозорому ніжному полотні, яким з обох сторін прикрасили сцену, вмить додали адреналіну присутнім. Здавалось, весняний аромат ось-ось «освіжить» все навколо, «торкнеться» кожного.
У центрі сцени величезний екран, з емблемою училища, яка віртуально буде обертатись перед кожним новим номером учасників концерту. Перед екраном розмістився колектив симфонічного оркестру. На авансцену в яскравому національному українському вбранні виходять чотири пари читців – розпочинаються здравиці рідному краю – Сумщині – окремим її куточкам – містам, селам, природі, людям (звучать тексти відомих поетів Сумщини, України). Паралельно на екрані відеоряд: під голубим сонячним небом відкриваються неповторні краєвиди весняної Сумщини: лани, яри, гаї, вкриті молодою зеленню, квітучі сади; пам’ятки архітектури – старовинні і сучасні; монастирські і церковні споруди.
… Чудовий початок концертного дійства – сонячний, патетичний, тематично спрямований! Далі новий відеоряд – промопрезентація СВУМіК (супроводжувальний текст озвучив заслужений артист України Іван Лиманський, «бархатний», баритональний тембр його голосу легко впізнати з першої ж об’яви). На екрані вичерпно представлені всі події концертного життя різних колективів, окремі моменти навчального процесу в різних аудиторіях. Серед багаточисленних знакових подій – нещодавнє встановлення в парадному холі училища постаті нашого славетного земляка Д.С.Бортнянського (талановита робота молодого скульптора зі Львова – Артура Гармидера, в минулому випускника училища).
Прилюдійна частина концерту створена цікаво й професійно, – запальна, змістовна, інформаційно насичена, динамічно зрима. В ній чітко визначено основну ідею творчого звіту – 80 річчя утворення Сумської області і супер промопрезентація СВУМіК ім. Д.С.Бортнянського.
У першому відділенні було представлено широку панораму академічного мистецтва, панораму різних національних культур, різних музичних епох – від класицизму і романтизму до музичних шедеврів
ХХ-ХХІ століть, не оминули й український пісенний жанр і фольклор. Від цього така кількість учасників, фактично творчий арсенал всього відділення мистецтв, частково і відділення культури (хореографія). Послідовно в окремих номерах програми виступили дев’ять солістів, їх виступи відбулись в поєднанні з окремими колективами. Свої номери представили вісім колективів, а саме: три ансамблі – скрипалів, бандуристів, гітаристів; три хорові колективи – академічний, камерний хор «Альба», жіноча група академічного хору; симфонічний і оркестр народних інструментів. У програмі першого відділення також були задіяні хореографічний дует і концертмейстер-піаніст. Немає підстави проводити паралелі чи порівнювати, який з виступів на 10, який на 12 балів, то ж всі вони в різних жанрових і виконавських категоріях, в різних музичних контекстах. Хочеться все ж підкреслити, що кожний з окремих солістів, кожний окремий колектив продемонстрували свій творчий потенціал, свій найкращий результат в цьому масштабному проекті.
Після урочистих здравиць октету читців і промопрезентації СВУМіК дивовижно впливовим на емоційний стан присутніх в залі став виступ студента фортепіанного відділу (викл. С.Морозова) – Д.Семикраса, який з симфонічним оркестром під керівництвом Романа Хомініча виконав третю частину фортепіанного концерту ля мінор Е.Гріга – музики, що передбачає
бездоганну блискучу техніку, віртуозність ритмічних, темпових змін; відчуття національного колориту, вміння виконавця зачарувати слухачів лірикою музичного пейзажу. Все це було присутнє в грі юного піаніста. В поєднанні з оркестровою партією все це відбулось. Це був яскравий, високопрофесійний дует «рояль-оркестр», що майстерно представив перлину музичної культури Норвегії – концерт Е.Гріга. Після цього цунамі емоційних довготривалих «браво» і оплесків. Таким був зірковий старт концерту СВУМіК в першому відділенні.
У зв’язку з виступом Д.Семикраса, хочеться відкрити читачеві одну з цікавих сторінок творчого життя СВУМіК, Світлана Павлівна Морозова (Київська консерваторія) більше сорока років працює на фортепіанному відділі відділення мистецтв, є викладачем спеціального фортепіано. Корифей, досвідчений фахівець-методист, за сорок два роки педагогічної роботи вона виховала десятки справжніх професіоналів-виконавців. Студенти її класу, як правило, продовжують навчання в консерваторіях, музичних вузах, успішно концертують, займаються педагогікою. В таких результатах випускників є таємниця справжньої майстерності викладача – вміння до кінця розкрити природні дані своїх вихованців, розвинути їх, поставити на міцний фундамент «виконавського знання» – методики виконавства. В роботі С.Морозової присутній і психологічний аспект – виховати у студентів постійне прагнення до самовдосконалення, виховати повагу до своїх результатів щоденної праці за інструментом; дисципліну праці; глибоке відношення до правильного прочитання нотного тексту і конкретних професійних порад викладача; віру в свої можливості, волю перемогти сценічне напруження, хвилювання для кращого виконавського результату. Умовою успіхів є виховання любові до музики, до вибраної професії і відповідальність перед кожним уроком по спеціальності, перед кожним днем, присвяченим музичним дисциплінам.
Серед успішних вихованців викладача є виключення, є зірково успішні. Першим у зірковому списку С.П.Морозова визначила Сергія Зуєва, якого маленьким хлопчиком батьки привели до неї на перший урок, а з часом – талановитого послідовника її виконавської школи, її методики. Паралельно його природне музичне обдарування проявилось в рідкісному чудовому таланті джазового імпровізатора. Після Харківської консерваторії Сергій Зуєв вже певний час є успішним викладачем, доцентом музичної кафедри Сумського педагогічного університету ім. А.Макаренка (клас фортепіано).
Другий у зірковому списку – нещодавній студент СВУМіК суперзірка Валентин Кісіленко, теж з дитячих років випестуваний Морозовою музикант, виконавець високого професійного рангу. Ще в студентські роки навчання в училищі він став лауреатом двох міжнародних конкурсів на Мальті (ІІ, І премія); Міжнародний конкурс «Слобожанська фантазія» (Суми, І премія), сольні виступи в Сумській філармонійній залі (Концерти С.Рахманінова для фортепіано з оркестром № 2, № 3, фортепіанний цикл з 12 етюдів ор. 10 Ф.Шопена, «Мефісто-вальс» Ф.Ліста,тощо). Зірковим був виступ на державному екзамені, в програмі якого блискуче прозвучали: Етюд №1 ор. 10 Ф.Шопена, Соната № 3 ор. 1 Л.Бетховена і «Мефісто-вальс» Ф.Ліста. В.Кісіленку пропонували вступ до Московської консерваторії, але юний піаніст зробив свій вибір, поїхавши до Києва. Сьогодні він завершує ІV курс Київської державної музичної академії ім. П.Чайковського, успішно концертує (сольні концерти в Лейпцигу, Німеччина, до ювілейної дати Е.Гріга; в залі Харківської філармонії концерт Ф.Ліста № 1 для фортепіано з оркестром під керівництвом О.Янко, в залах Київської академії музики
ім. П.Чайковського, Київської філармонії – «Симфонічні етюди» Р.Шумана, соната Барбера, Кампанелла Ф.Ліста, тощо).
Третій зірково успішний вихованець Світлани Павлівни, суперзірка -Дмитро Семикрас, надзвичайно обдарована людина, гармонічна в різних проявах свого таланту (успішно закінчив Олександрівську гімназію,
м. Суми, в класі з поглибленим вивченням фізики і математики). В ранні роки занять в ДМШ йому все легко давалось – всі музичні дисципліни на 5+. У Марини Петрівни Коваль (викладач-методист музично-теоретичного відділу СВУМіК) в музичній школі він пройшов в індивідуальному порядку повний курс сольфеджіо і гармонії, з Мариною Петрівною займався ще й композицією і встиг зробити перші успішні кроки – отримав Гран-прі і першу премію на 2-х конкурсах в номінації «Композиція», м. Суми, 2011, 2012р. Успішно склалось і в заняттях по фортепіано. Першою вчителькою гри на фортепіано, включно по 4-й клас ДМШ, була Наталія Євгеніївна Губічева, з 2008 по 2012 рік він брав участь у 5-ти конкурсах юних виконавців (Харків, Суми, Ялта, Київ – І, ІІ премії). Серед них два міжнародних конкурси юних виконавців – «Восхождение» м. Ялта 2010 рік, ІІ премія і «Слобожанська фантазія» м. Суми, 2011 р. І премія. З п’ятого класу музичної школи Д.Семикрас займається по системі С.П.Морозової, за її методикою. Сьогодні він студент ІІ курсу СВУМіК. За ці роки були десятки концертних виступів – серйозних випробувань (концертні зали Сумської обласної філармонії, училища, академічного театру драми та музичної комедії ім. М.Щепкіна) і участь в 10-ти міжнародних конкурсах і міжнародних музичних фестивалях, завжди з високим результатом: «Дебют», Київ, 2013р., «Каунас 2014» м. Каунас, Литва, «Віртуози» Львів, 2014; Міжнародний конкурс піаністів у Німеччині, Франкфурт на Майні, 2013, І премія; Міжнародний конкурс піаністів пам’яті Святослава Ріхтера, Житомир 2015р., І премія; Міжнародний конкурс молодих піаністів
ім. В.Горовиця, Київ, 2016р., ІІІ премія; Міжнародний конкурс піаністів «Слобожанська фантазія», Суми, 2018р., ІІІ премія. Дмитро паралельно з навчанням у СВУМіК встигає займатись в класі джазової імпровізації Сергія Зуєва (Д.Семикрас володар Гран-Прі у джазовому конкурсі «Вінниця джаз-фест», номінація «Гурт», 2018р.).
Відразу після виступу на концерті творчого звіту училища разом зі своїм викладачем Дмитро їде до Києва на ХІІ Міжнародний конкурс піаністів імені В.Горовиця.
Концертне дійство першого відділення продовжив дипломант Всеукраїнського хорового конкурсу ім. М.Леонтовича камерний хор «Альба», керівник О.Доленкова. Бездоганно прозвучав духовний твір М.Леонтовича «Тобі Бога хвалимо». Прекрасно вибудована керівником драматургія хорового полотна надала можливість колективу молитовний хоровий спів «акапела» майстерно провести від стану урочистої стриманої святості до піднесеного екстатичного. Приємно відмітити чистоту хорової інтонації. Вона була стабільною як в одноголоссі, так і в хоровій акордовій вертикалі, до цих виконавських якостей в другому номері виступу додалось ще й натхненне вокальне соло альтового тембру Катерини Мухи – студентки ІV курсу (саме на народному відділі О.Доленкова знайшла альтовий тембр голосу Катерини, потрібний для концертного виступу камерного хору «Альба»). Колектив чудово втілив атмосферу народної пісні в обробці Газінського «Якби я мала крила орлині» – стан любові, якою сповнене дівоче серце і прагнення щастя, яке – чи можливе. Виступ камерного хору «Альба» пройшов як блаженна мить на підйомі світлих емоцій в залі. Неперевершене враження залишили яскраві українські жіночі і чоловічі національні костюми колективу, як і концертне вбрання в національному стилі керівника хору Оксани Доленкової.
Щодо костюмів… У виключно ефектних було представлено ансамбль скрипалів, які виступали наступним номером. Чоловічі костюми суто академічні, а жіночі – казково прекрасні, створені з добрим європейським смаком.
Керівник ансамблю скрипалів Т.Подячева і концертмейстер Н.Бошко – корифеї СВУМіК на струнному і фортепіанному відділах. Педагоги – методисти, фахівці вищої проби, талановиті виконавці. Їх концертна діяльність, сольна та ансамблева, більше 35 років, а педагогічна – більше
40 років.
Нінель Володимирівна Бошко (Львівська консерваторія) як викладач спеціального фортепіано виховала велику кількість музикантів-піаністів, після музичних вузів більшість її випускників концертують, викладають, продовжують все краще, що було закладено в їх музичне майбутнє Нінель Володимирівною. Так і Тетяна Валентинівна Подячева, в минулому випускниця СМУ (Харківська консерваторія), на посаді викладача і керівника ансамблю скрипалів дала путівку в професійний музичний світ багатьом своїм вихованцям, які вже після музичних вузів успішно концертують, є викладачами в різних музичних закладах. Як постійний учасник концертного виступу Подячева завжди поряд зі студентами на сцені. Вона є автором багаточисленних транскрипцій для ансамблю скрипалів музичних шедеврів різних жанрів, різних музичних епох. Нінель Бошко є незмінним концертмейстером цього студентського колективу. Ансамбль виконав улюблену в усьому світі «Мелодію» А.Дворжака, виконав професійно майстерно, натхненно, отримавши міцні довготривалі схвальні оплески. Далі прозвучав «Фонтану Бахчисарайського дворца» Л.Власова з солісткою Юлією Голосніченко – студенткою ІV курсу – володаркою чудового тембру високого сопрано. Юлія – випускниця в класі корифея вокального відділу, прекрасного фахівця, методиста з чудовими результатами своїх вихованців в конкурсах, в кількості вступаючих до музичних вузів – Алли Іванівни Власенко (Київська консерваторія, яка більше 35 років є завідувачем вокального відділу СВУМіК і біля 45 років педагогічний стаж). З її вихованцями можна зустрітись на оперних і філармонійних сценах України, багато хто з них успішно займається педагогікою. Всі вони продовжують традиції виконавської школи Алли Іванівни Власенко.
Цікавими були виступи інших ансамблевих колективів. Гітаристи представили два музичних твори – широко відому «Іспанію» Чика Корія і музику до фільму «Шерлок» Ханца Ціммера. Це була професійно вибудована злагоджена гра тринадцяти юних музикантів. Їх підвищений емоційний стан відповідав характеру п’єс. Всі учасники були справжніми артистами на сцені, харизматичні як один. В паузах між грою – вільні рухи, рухлива міміка кожного, сучасні шумові ефекти. Запальні гостро ритмічні інтонації додали емоційних імпульсів слухачам. Ансамбль створив атмосферу святкового буму, стихії радісних емоцій молодіжних музичних тусовок. Разом з ними виступав і керівник ансамблю – лауреат всеукраїнських і міжнародних конкурсів Михайло Карєв – молодий спеціаліст, нещодавній випускник СВУМіК, вихованець талановитого музиканта, успішного викладача училища – Тетяни Володимирівни Литовченко (участь у конференції в рамках Міжнародного фестивалю «Грецька рапсодія» з доповіддю та майстер-класом, 2017р.; участь у двох фестивалях «Ренесанс гітари»
м. Гомель, Білорусь; «100 гітар – одна сцена» Угорщина, 2017р., а також участь зі своїми вихованцями в багаточисленних благодійних концертах, в професійних конкурсах виконавців-гітаристів, завжди з кращими результатами). Михайла Карєва, як молодого спеціаліста, у 2018-2019 навчальному році запросили на роботу до училища в якості викладача класу гітари і керівника ансамблю гітаристів. Естафета поколінь триває, Тетяна Володимирівна передала ансамбль гітаристів, який вона вела понад двадцять років, своєму талановитому учню. Саме він готував виступ гітаристів для гала-концерту 2019 року. Результат високий, враження виключно позитивне.
У чудових вишиванках на сцені розмістився ансамбль бандуристів – одинадцять студентів і три викладачі: Р.Лелюшкіна, К.Денисова, Л.Лисенко. Керівник ансамблю Раїса Іванівна Лелюшкіна – музикант в розквіті творчих сил. Бандуристка високого професійного класу, неповторна чудова вокаліста, має рідкісний ніжний юний тембр ліричного сопрано, досвідчений фахівець, викладач-методист, 30 років концертної роботи. У звітному концерті училища 2019 року ансамбль бандуристів представив дві пісні: «За лісами, горами» з репертуару Злати Огнєвич і «Палала» Р.Квінти на слова В.Кіровського. Це був чудовий виступ, стільки позитивної енергії отримав зал! Так легко гармонійно все відбулось – вражаюча злагодженість вокалу всіх учасниць, струнке чисте багатоголосся, бездоганна інтонація мелодичної лінії. Таким же виключно злагодженим було і звучання інструментального супроводу. Їх виконавський стиль гарної професійної якості. Пісня за піснею пролетіли як одна мить на єдиних емоційних хвилях, а між тим в цих піснях було оспіване в різних відтінках буття українського народу, української жінки з елементом філософського мислення. Фантазії, мрії, надії, розчарування, страждання душі. В злагодженому «хорі вишиванок» завжди відчувається присутність свіжого тембру ліричного сопрано – орієнтовного дзвіночка. Виступ ансамблю був неповторною насолодою всім присутнім на концерті, довгий шлейф тривалих оплесків це підтвердив.
«Ave Maria» Javier Busto … рідкісний музичний шедевр. Його на сцені представив академічний хор, керівник О.Доленкова.
Спокійний величний голос хору підіймає в небесну вись, в полон невимовної краси божественного рівня, в полон теплого над’яскравого божественного світла, в стан трепетного споглядання…Так, напевне, споглядають «Сикстинську Мадонну» Рафаеля у Ватикані, «Богоматір» І.Крамського у Володимирському соборі Києва. Та чи можливо порівняти творіння людського генія з інстанцією безкрайнього небесного простору, з інстанцією Вищого Світу.
Спів академічного хору вже з другої хвилини викликав справжнє здивування. Злагоджені хорові голоси з щільної акордової тканини наче міцні сонячні промені поступово «торкались» кожного, розливали тепло в навколишній простір. Під впливом цієї дивини весь зал слухав, затамувавши подих, поступово наповнюючись благоговійним почуттям. А диригентські жести – жести справжнього майстра… такі витончені, музичні, наче чайки в польоті, наче самі «співали» й задавали вірний тон всім голосам хору. Хотілось слухати і слухати, та й одного виконання цього твору було достатньо, щоб отримати захмарні позитивні емоції, просто захмарні! Цілюща сила хорового жанру в ці хвилини була вражаючою. А між тим зовсім не простий для студентського колективу нотний текст J.Busto, і скільки за цим кропіткої роботи, щоб таким успішним був кінцевий результат.
Розвиток музичного матеріалу в цьому творі будується на хвилях то наростаючих піднесених емоцій, то поступового динамічного спаду звучності молитовного тексту в завершенні музичних фраз. Протягом всього твору повільний темп, розмірений рух дисонантних септакордових сполучень (вся мелодика акордового складу). В кожній хоровій партії рельєфна мелодична лінія, від чого створюється неймовірно кольорова гармонічна палітра з поліфункціональних акордових вертикалей. Постійно відчувається присутність класичного функціонального руху, але всі ознаки тоніко-домінантової системи забарвлюються септакордовими сполученнями, постійним включенням неакордових звуків. Кінцівка кожної фрази «зупиняється» в неочікуваному напрямку – це не завершення – це ніби нове й нове здивування… від «присутності» Небожителя.
Серйозним завданням для керівника хору було досягти своєї мети, напевне, довготривала, цілеспрямована робота – і все ж таки перемога!
У концертному варіанті хорового виступу акордова фактура була стабільно благозвучною, постійно «живою», насиченокольоровою. Акапельний хоровий спів, який передбачає не просто чисту, а «надчисту» інтонацію, було представлено достойно, на гарному професійному рівні, а між тим в хорі співають не тільки представники диригентсько-хорового, але й певна кількість студентів з духового і народного відділів. В таких обставинах те, чого О.Доленкова досягла в роботі з колективом, виходить за рамки традиційного і можливого. Вся музична структура хорового співу була ніби пронизана м’якою лірикою теплого сонячного світла – надземного світла.
«Садок вишневий…» (другий номер виступу) – це теж параметри високої майстерності керівника хору. Є.Станкович – музичний геній ХХ століття, «Садок вишневий…», що є частиною з його ораторії-симфонії «Страсті по Тарасу» – просто чудо! Хор його виконав на єдиному подиху натхненно, дуже вдало! Вокаліз в різних хорових групах, з якого розпочинається твір, є імпульсом для розвитку сюжетної лінії і водночас фоном, на якому відкривається Шевченківське кольорове полотно. В кожній музичній фразі відчутно національний колорит – «запах» української хати, подвір’я, «запах» української вечері за літнім столом в садочку під вишнями. Шевченківське слово, вибудоване в хорових тембрах, прозвучало бездоганно. Картина шевченківського села предстала візуальнозримою. Музичний шедевр Є.Станковича був наступним тріумфом хорового виступу (лавина довготривалих оплесків).
Випускниця училища Оксана Кварта (тепер Доленкова, хоровий клас А.Гука) після закінчення Харківського університету мистецтв
ім. І.Котляревського і музичної асистентури повернулась в рідний заклад (естафета поколінь триває) на диригентсько-хоровий відділ в якості викладача, тепер вже і керівника двох хорових колективів: академічного і камерного. Щедро обдарований музикант, фанатично закоханий в свою професію. Має чудовий гармонічний і гострий диригентський слух, тонке відчуття хорової палітри. Відповідальна і вимоглива як до себе, так і до своїх вихованців. Завжди прагне достовірно втілювати композиторський задум в хорових тембрах. Постійно ставить завищену планку, щоб досягти нової висоти. Тому в репертуарі хору такі музичні шедеври, про які, здається, студентському колективу тільки б помріяти («Ave Maria» Javier Busto, «Хорал» О.Месіана, «Садок вишневий…» Є.Станковича). Але натхнення і молодість беруть своє – неможливого у Оксани не існує. «Прекрасному немає меж!»
Доречі, з великим успіхом вже третій рік О.Доленкова з камерним хором «Альба» виступають на фестивалі колядок і щедрівок в Західній Україні, коли вони на новорічні свята з’являються у Львові, все місто за ними ходить вулицями, щоб послухати український музичний фольклор; сотнями збираються на центральній площі Львова, щоб насолодитися колядками, щедрівками. Львівські музеї запрошують їх в гості до себе і там, як траплялось не раз, звучали святкові пісні в їх виконанні, що збирали велику аудиторію. Цікаве трапляється і в дорозі: до купе, звідки линуть пісні, підтягується люд з усього вагону, тіснувато, та ніхто не розходиться.
Щодо академічного хору, за останній час колектив має звання лауреата Всеукраїнського конкурсу ім. М.Леонтовича, лауреата хорового фестивалю «Глинські дзвони», лауреата Міжнародного фестивалю органної та камерної музики «Органум».
Студенти з цього колективу надзвичайно талановиті – Олександр Плющ, Сергій Стрельченко – сьогодні продовжують навчання в Київській державній музичній академії ім. П.Чайковського. Одним словом: радість, що є в творчій родині СВУМіК такі успіхи.
Нагадую, на сцені академічного театру драми та музичної комедії
ім. М.Щепкіна свій виступ завершив академічний хор під керівництвом Оксани Доленкової.
Спочатку гості творчого звіту СВУМіК побували в надземному світі на крилах янголів в присутності Богородиці Марії («Ave Maria» Javier Busto), потім опинились в теплому куточку земного буття Шевченківського села, що майстерно своєю музичною палітрою відтворив Євген Станкович («Садок вишневий…»).
До виступу готуються «народнікі», у зв’язку з цим інформація, яка буде наступною цікавою сторінкою з творчого життя СВУМіК.
Першим баяністом, який з Сум вступив до Київської консерваторії
ім. П.Чайковського, був учень В.І.Восьмірова – Юрій Лелюшкін. Пройшло
немало часу. Валерій Іванович 50-й рік працює на своїй посаді – викладач-методист, шанований корифей на відділенні мистецтв. Мова не йде, яку любов і повагу він завоював від студентів і колег на народному відділу, це само собою. За багато років плідна творча нива Восьмірова дала великий врожай. По-перше, це нові й нові випускники, не мало серед них були дуже успішні: Ю.Лелюшкін, О.Антоненко, Ю.Грибан, А.Усенко, В.Гусак. Це й нові покоління вже через учнів Лелюшкіна – С.Нефьодов, С.Ліцман…
Всі вони послідовники педагогіки, методики виконавської школи В.Восьмірова, справжні високі професіонали; самодостатні музиканти як педагоги, так і виконавці в одному обличчі.
Педагогіка, це одна сторона успіхів Валерія Івановича, а творча його нива широка й неосяжна. Він чудовий аранжувальник, його природа наділила тонким відчуттям оркестрових тембрів, рідкісним даром бачити перспективу будь-якого музичного твору в новій його виконавській версії і, перш за все, в кольорових барвах тембрів оркестру народних інструментів. В.І.Восьміров автор біля ста інструментовок музичних шедеврів різних епох для оркестру народних інструментів. Вони прикрасили репертуар не тільки оркестру СВУМіК, але і багатьох оркестрових колективів України і, звичайно, оркестровки Восьмірова В.І. прикрасили й концертні програми на багатьох сценах України, включаючи столичні – Київської державної академії музики ім. П.Чайковського, концертної зали України, так і в Сумах – сцени училища; також академічний театр драми та музичної комедії ім. М.Щепкіна, ПК
ім. М.Фрунзе.
Валерій Іванович, як боєць невидимого фронту, займаючись, за покликом серця, цією кропіткою, нерідко виснажливою роботою, ніколи не очікує на нагороди, а радіє доброму результату. Довготривалу благородну місію В.І.Восьмірова, як автора сотні чудових інструментовок, неможливо переоцінити. Честь і хвала йому за такий плідний внесок в історію училища, в історію української професійної музичної культури (виконавство). Ще одна чудова сторона справжнього музиканта, високого фахівця своєї справи – Валерій Іванович чудовий організатор, керівник, водночас і талановитий концертмейстер-баяніст, заснованих ним самодіяльних музичних колективів. Починаючи з нуля невдовзі він неодноразово демонстрував високі результати, за що навесні 2019 року його творчість було справедливо оцінено, голова райдержадміністрації Сумського району Г.В.Дорошенко особисто вручив В.І.Восьмірову Почесну грамоту; йому також у 2019 році призначено губернаторську стипендію за плідну концертну діяльність, підняття і розвиток самодіяльної музичної культури на Сумщині. Зовсім не часто і лише одиниці отримують таку чудову нагороду за свою працю. Ось якими успіхами в творчій родині СВУМіК хотілось поділитись з читачем. Але збігає час, перед наступним виходом учасників концерту залишається вільних 3-4 хвилини, і я повертаю увагу читача до людини, з якої розпочала свою попередню історію. А саме, до Юрія Григоровича Лелюшкіна, який, повторюсь, свого часу був першим із Сум, хто вступив до Київської консерваторії ім. П.Чайковського. Після її закінчення він повертався як молодий фахівець в своє рідне училище; повертався з молодою дружиною – однокурсницею Раїсою Іванівною – бандуристкою. З того часу минуло 33 роки. Подружжя так і працює на відділі народних інструментів, тепер вже фахівці з гарним досвідом в розквіті творчих сил, мають звання «викладач-методист». Вже і музичне училище ім. Д.С.Бортнянського поміняло свій статус і назву з 1997 року – це Сумське вище училище мистецтв і культури ім. Д.С.Бортнянського; вищий навчальний заклад І рівня акредитації. Ще раз нагадаю, Раїса Іванівна на відділі засновник, керівник і учасник двох жіночих колективів – тріо і ансамблю бандуристів, про їх виступ на цьому творчому звіті було сказано вище. Юрій Григорович з перших днів на посаді викладача успішно продовжував діяльність концертуючого баяніста. Невдовзі дирекція призначила Ю.Г.Лелюшкіна керівником оркестру народних інструментів. Кар’єра продовжувалась всі наступні роки. Сьогодні Юрій Григорович успішний викладач-методист, що продовжує традиції педагогічної і виконавської методики свого вчителя В.І.Восьмірова, а також практики інструментування для оркестру народних інструментів різноманітних музичних творів. Двадцять сьомий рік Лелюшкін є завідувачем відділу народних інструментів і тридцятий – керівником оркестру народних інструментів, як талановитий диригент на сцені більше тридцяти років, має звання заслуженого працівника культури України і разом зі своєю дружиною Раїсою Іванівною мають цілу армію вихованців, які поступово поповнюють музичні вузи, створюють свої творчі колективи, звичайно, займаються педагогікою, успішно концертують.
На творчому звіті СВУМіК оркестр народних інструментів під керівництвом заслуженого працівника культури України Ю.Г.Лелюшкіна ефектно розпочав свій виступ. Запальна гра оркестру і солістів викликала після першого номеру бурхливі оплески. Прозвучала широко відома «Наварра» іспанського композитора і скрипаля Пабло Сарасате. Виключно темпераментна п’єса, яку майстерно разом з оркестром виконав дивовижно злагоджений дует домристів – високих професіоналів в жанрі ансамблевої гри, як це чудово продемонстрували на концерті викладачі училища, лауреати Міжнародного фестивалю «Тріумф-фест» – Світлана Власенко та Ганна Думчикова. Не один рік їх виступи прикрашають програми знакових концертів в училищі і благодійних за межами закладу. Ганна Петрівна Думчикова (Київська консерваторія) очолює відділ народного інструментального мистецтва, є успішним викладачем вищої категорії (клас домри), неодноразово її вихованці на конкурсах мають високі показники.
Таким же успішним був і наступний номер: артистична й харизматична студентка ІV курсу вокального відділу Тетяна Кащенко виконала з оркестром «Гордая прелесть осанки» Вінченцо К’яра. Здається, саме для неї було створено цей твір… гарне враження, дружні оплески. Кащенко – випускниця Наталії Миколаївни Цибулько (Донецька консерваторія) – корифея вокального відділу, чудового досвідченого фахівця-методиста (40 років в училищі). Її випускники після музичних вузів вдосконалюють майстерність в оперних театрах, в різних філармонійних залах України. Молода зміна, хто є студентами СВУМіК, а хто продовжує навчання далі в вищих музичних закладах. Успішна концертна і педагогічна діяльність Н.М.Цибулько давно завоювали пошану й любов в колективі училища.
Останнім номером виступу оркестру народних інструментів прозвучала «Арія» Бібергана з хором і солістом (солюючий рояль). Відомий в багатьох країнах світу, як і цей його твір, Біберган 1937 року народження – свідок подій двох століть, але, молодий душею, він і сьогодні не полишає своєї улюбленої справи – пише музику, концертує, працює в Уральській консерваторії. В.Біберган улюблений учень Д.Шостаковича в Ленінградській консерваторії. Вже з того часу композитор успішно концертував і як піаніст, писав в різних жанрах, багато експериментував. В його творчій біографії музика до 70-ти фільмів, співпраця з кінорежисерами – О.Янковським, Г.Панфіловим, з балетмейстером В.Васильовим. «Арія» спочатку з’явилась як окремий мотив до одного з документальних фільмів в далекі 70-ті роки минулого століття. Потім було створено фортепіанну п’єсу, ще пізніше з’явились нові й нові виконавські версії з мотивом «Арії». Сам Біберган пізніше написав хоровий вокаліз, партію органу і ударних, партію струнного оркестру. Автор інструментовки для оркестру народних інструментів О.Гірш.
Нагадую, на сцені оркестр народних інструментів, керівник заслужений працівник культури України Ю.Лелюшкін; жіноча група академічного хору, керівник О.Доленкова; за роялем студентка третього курсу (клас С.Морозової) Є.Щербаченко. В.Біберган «Арія». Після перших тактів цієї п’єси у солюючого інструменту через хвилину тихо, ледве помітно «включається» і тремолюючий фон оркестрової групи – ніби відкриваються сумні людські спогади. Тут є місце жалобі – короткі інтонації «всхлипи», можливо, це біль цілої родини, що залишилась на самоті зі своїм горем… Далі в партії роялю довгі «протягнуті» звуки ніби скорботна туга, тяжкий роздум з повислими питаннями без відповіді… Втрачені тисячами молоді життя нічим не виправдати; горе батьків, дружин, дітей, яких нічим не втішити, ніяким дивом не повернути їх в радість, хіба що час… Кажуть «Час лікує». Мало хто з присутніх не відчув скорботний сум, яким наповнена ця музика. В кульмінації твору, коли вже в повному складі звучність оркестру шириться, міцніє, основна мелодія розгортається в широкому діапазоні верхніх регістрів роялю, а фігурації акомпанементу у соліста в низькому басовому регістрі акцентуються гучною акордовою вертикаллю і соліст вже грає в повну силу своїх можливостей, створюється ефект колокольного дзвону. Звуковий потік росте, міцніє разом з оркестровим супроводом і в такому напруженні «включається» хоровий вокаліз. Музичний контекст з хором в кульмінації твору «трансформує» жанр цієї музики – звучить вже не «Арія», а справжній реквієм по тим, хто загинув, захищаючи мир і територію рідної землі. Поверх голосів роялю, оркестру, хору, що так натхненно линули в зал до присутніх, як віддалене ехо, «було чутно» ще й голос Марка Бернса:
«Мне кажется порою, что солдаты
С кровавых не пришедшие полей
Не в землю нашу полегли когда-то,
А превратились в белых журавлей».
«Арія» Бібергана, створена більше півстоліття тому, є співзвучною тим настроям, які переживає народ України сьогодні. Це був останній виступ в першому відділенні творчого звіту училища і достойна данина пам’яті загиблим воїнам-патріотам України. З останньою нотою відчувався такий накал емоцій в залі!.. Спочатку напружена тиша, а далі шквал оплесків, подібних землетрусу.
На закінчення хочеться акцентувати: домінантними номерами музичної програми в першому відділенні були:
– концерт Е.Гріга ля мінор для фортепіано з оркестром, Дмитро Семикрас, ІІ курс, кл. С.Морозової, симфонічний оркестр, керівник Р.Хомініч;
– «Ave Maria» Javier Busto, «Садок вишневий…» Є.Станковича, академічний хор, керівник О.Доленкова;
– В.Біберган «Арія», партія роялю – Є.Щербаченко, ІІІ курс,
кл. С.Морозової, оркестр народних інструментів, керівник – заслужений працівник культури України Ю.Лелюшкін, жіноча група академічного хору, керівник О.Доленкова.
Поки триває декілька хвилин перерви перед початком другого відділення, торкнусь одного дуже важливого моменту в навчальному та концертному процесі СВУМіК. Щоденні уроки, поточні екзамени протягом 4-х років, благодійні концерти, фестивалі, конкурси, нарешті, державні екзамени – в кожному з цих моментів творчого життя закладу неможливо переоцінити роль піаніста-концертмейстера. Це ділянка роботи, де функція піаніста необхідна і дуже важлива – вокальний відділ (поточні заняття в класі і концертні виступи солістів, вокальних ансамблів); хоровий клас (заняття хору і індивідуальні заняття студентів диригентсько-хорового відділу); духовий відділ (індивідуальні заняття студента з викладачем в класі якого інструменту він займається – труба, гобой, флейта, фагот, тощо) такі процеси завжди відбуваються в співпраці з концертмейстером-піаністом. Цей род діяльності музиканта передбачає високий інтелект, дуже гарну професійну підготовку в усіх нюансах виконавської діяльності: вміння бути невід’ємною часткою ансамблевої гри – коли бути «другим голосом», коли акомпанементом, що нерідко замінює функцію оркестру, створює відчуття стилю, особливого настрою, характеру музики. Піаніст-концертмейстер «малює живописні картини», створює ліричне наповнення, драматичне напруження. Концертмейстер – це серце, мотор, свіже повітря, необхідна емоційна атмосфера виступів на сцені, надійне «плече» в ансамблевій грі. Без нього нікуди ні кроку. Нерідко викладачі класу спец. фортепіано бувають і в ролі концертмейстера, як на своєму відділі, так і на інших відділах. Ось імена тих, хто постійно протягом багатьох років відтворює – надає життєдайну силу творчому організму СВУМіКа: С.Морозова, Н.Бошко, Т.Шемеліна, В.Шаронова, Ю.Тихоненко, О.Курбико, Л.Хацько, І.Ігнатова, Л.Єрмакова, Т.Щербина, Т.Сугоняко, Т.Дяченко, Л.Богуш, В.Берестовська, О.Гутенко, Л.Жолудь, О.Когут, М.Данильченко, О.Коген, О.Бурдюг, В.Тарабан, О.Ліннік, І.Семикрас, Н.Ігнатовська, Т.Клюшник, Т.Звєрєва, Н.Бойченко.
Піаністи-концертмейстери – це флагмани навчального процесу на обох відділеннях мистецтв і культури. Вони завжди на передовій, це велика музична родина з різних поколінь. Завдяки цим чудовим музикантам, фахівцям високого класу, створені успіхи в навчальному процесі і концертному житті СВУМіКа і творчий пульс навчального закладу рівний беззупинний, стабільний. Повертаємось до подій у театрі 09.04.2019р.
Нові творчі портрети колективів СВУМіКа відкрились у другому відділенні концерту. На сцені протягом двох годин в дії неймовірні таланти в різних своїх проявах!.. У слові, в звуках, у хореографії були створені захоплюючі картини з життя українського народу. Все співало, сверестіло, цвірінькало, гомоніло тембровими барвами народних інструментів; літало, крутилось, кружляло, оберталось, стрибало, пливло і майоріло віночками, стрічками, червоними чобітками, яскравими кольорами українських жіночих вишиванок, розшитих чоловічих сорочок. Лас-Вегас відпочиває, а Сорочинський ярмарок точно б позаздрив. В цей би зал з мольбертом Тараса Григоровича… Яке б то було полотно, написане рукою живописця-генія!
З кожним наступним номером від позитивних емоцій публіка буквально шаленіла, і щоразу відбивала свої долоні в гучних довготривалих оплесках. Постійне здивування… Чи не Анатолій Авдієвський? Чи не Павло Вірський зі своїми талантами завітали до нас в гості прямо на сцену? Але й миттєво «прокидаєшся» від цієї риторики, з гордістю усвідомлюєш: «То ж ні! Це ж наш ріднесенький колектив творчої родини СВУМіК демонструє свої здобутки, це вони такі високі професіонали, справжні Майстри своєї професії, такі неповторні, цікаві, натхненні!»..
В кожному колективі СВУМіК на відділенні культури своє індивідуальне творче обличчя. Їх появу на сцені з нетерпінням чекали в цей вечір, як і появу окремих харизматичних учасників концерту, бо більшість присутніх в залі на творчий звіт училища приходять щороку. На сцені представили свої здобутки високошановані в колективі талановиті особистості, корифеї: Наталія Вікторівна Куліжнікова зі своїм колективом – хором народної пісні і вокальним ансамблем «Співаночки», Надія Іванівна Клюцко зі своїм фольклорним ансамблем «Берегиня». Тут і чудові концертмейстери-баяністи вищезгаданих колективів Анатолій Куліжніков, заслужений працівник культури України Володимир Майборода і оркестрова група з її керівником Володимиром Пугачем та солістом Василем Білоусом.
Неповторну атмосферу, особливий підйом святкових почуттів створював Народний ансамбль народного танцю «Молодість». Заслужений працівник культури України, корифей СВУМіКа на відділі хореографії Володимир Васильович Євтушенко, його послідовники хореографи Олександр Кравченко, Денис Курсенко, Ірина Несвіт та музичний редактор всіх хореографічних композицій Сергій Плющ святкували в цей вечір свій черговий високий результат.
«Повертаюсь» до початку другого відділення, де відбувався яскраво-урочистий, святковий, масштабний показ народного пісенного та народного інструментального мистецтва СВУМіКа. На сцені пів сотні людей в три яруси, у вишуканому яскраво-кольоровому вбранні (хор народної пісні, керівник Н.Куліжнікова, інструментальна група – В.Пугач). Картинка виключно ефектна, перше візуальне враження магічно впливове. Далі розпочалось справжнє театральне дійство. Кожний звук, кожний виспіваний рядочок лягали в саме серце, запалювали душу красою національного поетичного мислення, красою українського поетичного слова й самобутньої інтонації, мелодики в цілому, забарвлених інструментальними національними тембрами. Як добре, як трепетно бути присутнім на такому форумі народного мистецтва, наче самому бути безпосереднім учасником цього священнодійства! … «Вербовая дощечка» – веснянка в обробці метра хорової музики А.Авдієвського; фольклорний шедевр, майстерно, натхненно й поетично виконаний хором народної пісні і солісткою О.Оніщенко під орудою Н.Куліжнікової. Підкреслю, що це був аккапельний спів з його міцними, чистими як весняне небо унісонами і насиченим багатоголоссям в національному ладовому забарвленні гармонічної структури. Весь цей музичний виконавчий арсенал тримав слухача в єдиному стані схвильованих емоцій, магія впливу була очевидною. Неповторним в своєму національному колориті був і другий виступ хору вже з інструментальним супроводом колективу В.Пугача і солісткою Г.Дмитренко, яка в образі гарної доньки, потенційної нареченої «пригощала» чудовою стравою («Варенички…») своїх батьків і молодика, що завітав до них і був бажаним гостем. Жанр побутової веселої, запальної пісні О.Семенова на слова В.Крищенка «Варенички-
кручені», збагаченої супроводом інструментальної групи (цимбали, бандура, дерев’яні духові, струнні, баяни) викликав відповідно дуже емоційну реакцію в залі. Виконавці всі разом створили на сцені чудовий театр української пісні, в уяві слухачів виникали різні картинки з життя української родини («Вербовая дощечка», «Варенички»). Низький уклін Н.Куліжніковій – ветерану праці, талановитому музиканту, керівнику й диригенту (30 років праці на відділі народно-пісенного мистецтва відділення культури). В цьому контексті хотілося б згадати ще один чудовий колектив, створений Н.Куліжніковою – вокальний ансамбль «Співаночки», який вніс нові барви в концертну програму другого відділення. Вони були в цікаво створених концертних національних костюмах сучасного зразку, прекрасно представили дві різнохарактерні пісні (хореографія І.Несвіт) – ліричну «Закувала в небі горлиця» М.Гречківського на слова М.Гречківської і народну «Дощик накрапає». Глибокий ліризм, свята любов до матері, тонко втілені в поетичному і музичному тексті, були майстерно вибудовані у повільному, сповідальному характері унісонних дівочих голосів і в кольоровій гармонічній палітрі багатоголосного співу. Рухлива, ексцентрична, жартівлива з елементом гумору «Дощик, дощик накрапає» внесла інший нюанс – життєві негаразди і попри все мрії про щастя. «Співаночки» всіх зачарували. Бездоганним був і супровід концертмейстерів-баяністів: А.Куліжнікова (30 років праці на відділенні культури) та заслуженого працівника культури України В.Майбороди (40 років праці на відділенні культури) і виразне соло сопілкаря С.Сальнікова (25 років в колективі), що додавало національних барв виступу «Співаночок». Ансамбль «Співаночки», керівник Н.Куліжнікова – лауреат українських пісенних фестивалів народної творчості «Весняні первоцвіти», м. Рівне, «Барвистий віночок» м. Дніпро, і «Арт-Домінанта» м. Харків.
Тепер слово групі народних інструментів, керівник В.Пугач, їх виступ був третім номером концертної програми другого відділення. Після співу хору народної пісні вони не полишали сцени. Цей невеличкий оркестр створив кольорові картинки українських свят – галасу, веселощів, радісної сутолоки, які бувають на ярмарках, узвозах в різних регіонах України (Сорочинці, Ромни, Стрий, Карпати…). В складі колективу В.Пугача прекрасні музиканти, чудові фахівці вищого ґатунку, шановані в колективі СВУМіК і випробовані протягом багатьох років на концертній естраді у фестивалях, конкурсах, благодійних знакових концертах училища: Т.В.Подячева, О.С.Барило, М.Петренко, М.Карпенко (чотири скрипки), Б.М.Гончаренко (контрабас), Р.І.Мукменєва (бандура), С.М.Сальніков (сопілка, цимбали), В.О.Білоус (соліст оркестру, «флейта Пана» – цівниця), О.Ю.Гладун (флейта), І.Колодко (кларнет, ІV курс), А.І.Куліжніков (баян), В.І.Пугач (баян). Спочатку у виконанні народного інструментального ансамблю прозвучала широковідома і улюблена «Sirba Lui Pompieru» Г.Зампфір – колоритне соло з варіаціями В.Білоуса, з різкими контрастами темпераментної оркестрової гри в запальних ритмах відкрили атмосферу жвавого святкового танцювального дійства (панував неповторний колорит музичного стилю Західної України з її дивовижним природним ландшафтом). Далі приєднався до інструментальної гри родинний ансамбль Сальникових – на сцену вийшли в чудовому національному українському вбранні п’ять діточок віком від 5 до 14 років – три хлопчика і дві дівчинки, хлопчики в червоних шароварчиках, чобітках, в розшитих сорочках, дівчата у вишиванках і концертних спідничках. В кожного по два національних інструмента, всі з сопілками, у Сергія Сальникова сопілка-баритон. Спочатку прозвучали невеличкі варіації сопілкарів на тему української народної пісні, потім з ансамблем народних інструментів в повному його складі (батько сів за цимбали) вони ушкварили «Українську концертну польку» В.Попадюка. Скільки було позитивних емоцій в залі, такі гучні оплески! До того ж на сцені в цьому номері вийшов з бубном улюбленець публіки – хореограф Олександр Кравченко зі своїми неочікуваними для всіх «прикольчиками». В залі дуже гучно його вітали. Враження від цього номера було неперевершеним.
Невід’ємною частиною музичного блоку народно-пісенного і народно-інструментального мистецтва в другому відділенні був виступ фольклорного ансамблю «Берегиня» (керівник Надія Клюцко, концертмейстери
А. Куліжніков, заслужений працівник культури України В.Майборода). Виключно цікавою була програма їх виступу: «А Петрівочка вже минає», пісня записана на Сумщині і виконана без супроводу, другою була «А в суботу уночі» в чудовому гармонічному поєднанні вокалу з майстерним інструментальним супроводом А.Куліжнікова і В.Майбороди. Дуже яскраве враження залишив по собі цей справжній народний «грудинний спів», який з першої ноти бере в полон слухача і не відпускає до останньої хвилини виступу. У двох різних за характером і жанром піснях ансамбль повністю відкрив свій вокальний потенціал, свої артистичні якості. Низький уклін Н.Клюцко, справжньому майстру фольклорного співу, керівнику цього чудового молодіжного колективу, досвідченому і талановитому музиканту (30 років праці на відділі народно-пісенного мистецтва), саме вона добилась в роботі з ансамблем такої майстерності виконання вокального музичного фольклору. Назва ансамблю «Берегиня» відповідає функції, яку він несе у своїх виступах, а саме – зберегти виконавські традиції української народної пісні.
З сольних виступів другого відділення надовго залишаться в пам’яті, повторюсь, колоритні соло О.Оніщенко («Вербовая дощечка» з хором народної пісні), А.Дмитренко («Варенички-крученички» з хором народної пісні) і її неповторне натхненне «За горами – горами»; соло В.Білоуса з інструментальною групою В.Пугача, варіації сопілкарів і «Концертна українська полька». Виступ харизматичного в своєму образі джазового супермена – Людвіка Шимоновського (саксофон) був особливо відмічений присутніми в залі, градус емоцій все підіймався, довго його не відпускали гучні схвальні оплески. В своєму амплуа була і Альона Ніколаєнко – лауреат всеукраїнського та міжнародного пісенних конкурсів, володар Гран-прі джазового конкурсу «Вінниця джаз-фест», в неї своя багаточисленна молодіжна аудиторія прихильників.
На підйомі позитивних емоцій прозвучала програма «Золоті хіти гурту «АВВА» лауреата Міжнародного фестивалю духової музики «Сурми України», переможця фестивалю-конкурсу оркестрів інструментальних ансамблів і мажореток «Яскрава симфонія Прикарпаття» Народного оркестру духових інструментів (керівник О.Ященко). Гра оркестру була кольорово-тембровою, чітко вибудованою. Гостро ритмічні ефектні музичні епізоди, що постійно змінювались, відповідали характеру улюблених в усьому світі протягом пів століття мелодій з гурту «АВВА», у оркестрантів чудові ефектні концертні костюми, публіка від цього всього у захваті, довготривалі оплески.
Дивовижно цікавою була хореографічна частина другого відділення. Запам’яталась талановита хореографічна композиція «Хвилі океану» (ансамбль сучасного танцю «Данко», керівник Н.Бойко). Здавалося, як можна мовою танцю передати таке природне явище, як хвилі океану, та в процесі пошуків творчий імпульс надає правильний напрямок творчих рішень. В цій композиції так і відбулось, а саме: костюми, довгі стрічки, мова пластики, цікавий музичний фон – все одне до одного створили чудову хореографічну версію. Як завжди, чудовою, цікавою була поява на сцені учасників дитячої хореографічної студії (керівник С.Абаскалова) «Пригоди мишенят». Щороку наприкінці концерту їх виступ має новий сюжетний образ – новий сюрприз для присутніх в залі і феєрверк позитивних емоцій-оплесків. Так було і цього разу.
Нарешті слово Народному ансамблю народного танцю «Молодість», виступи якого завжди створюють сенсацію. Безмежна фантазія зіркового хореографа-постановника втілюється в щоденній ретельній роботі до сьомого поту його вихованців під пильним поглядом вимогливого наставника Володимира Васильовича Євтушенка – Майстра своєї професії, справжнього Мага. Він наперед бачить кінцевий результат свого творчого задуму і знає, як досягти його в роботі з колективом, як реалізувати різні його деталі в усіх тонкощах хореографічного малюнку. Їх виступи – це захоплююче динамічне споглядання всього, що відбувається на сцені. Цікаво, багатогранно в пластичних рухах, в драматургії хореографічного дійства вибудована сюжетна лінія кожного наступного номеру (хореографічні картинки «Приколюха», «Біля Псла на Баранівці жартували дівки й хлопці», ліричний хоровод «Ти хустину розгорни, Україну обійми»), тут і гумор, тут і лірика, і патріотичний пафос в хореографічній композиції «Ми українці», якою завершувалось друге відділення гала-концерту СВУМіКа. Доцільним буде визначити декілька конкретних штрихів до творчого портрету ансамблю «Молодість» відповідно до згаданих вище хореографічних композицій: «Приколюха» – скільки витівки, неочікуваних поворотів, які створюють динаміку інформаційного простору в хореографічному дійстві для глядача. Дивишся і дивуєшся кожній хвилині, без пауз, «без передиху» учасників цього концертного номеру, візуальна картинка як у калейдоскопі постійно змінюється. А рухи танцюючих такі чіткі, такі відпрацьовані, так естетично вибудовані і все в швидкому темпі, заданому ритмі, все крутилось, оберталось, всі вони ніби «літали». В усьому легкість, витонченість рухів, до того ж фантастично вишукані кольорові костюми. А скільки гумору, справжніх приколів в кожній наступній хореографічній варіації! Таки справжня «приколюха»! Майстерність вищої проби! Молодість в усіх нескінченних барвах життєдайної сили.
«Біля Псла на Баранівці жартували дівки й хлопці» і в цьому виступі можна повторити, підтвердити вищезгадані враження, всі ті ж характеристики високої майстерності, фізичної витримки, безмежної фантазії в хореографічній постановці. В цьому номері і свій нюанс, – є сюжетна версія, пов’язана з традиціями життя рідного міста Суми і це фішка, справжній феєрверк конкретного творчого рішення. В цій композиції теж є і гумор, і «приколи», а разом з тим все так поетично, радісно, і, головне, впізнавано. Як в житті по-справжньому радісно у веселому молодіжному колі. Здається, що з тобою розмовляють мовою танцю, посміхаються, регочуть, тішаться, в усіх нескінченних барвах позитивної реакції на життя, таке коротке, – коли щасливе, коли трагічне, людина інколи і не встигає це усвідомити. Ансамбль «Молодість», як природній допінг, миттєво лікує присутніх в залі, повертає в молодість, повертає здатність радіти, дивуватись, бути в стані захоплення, бути щасливими.
Ліричний хоровод «Ти хустину розгорни, Україну обійми» жіночої групи ансамблю «Молодість» (головний балетмейстер В.Євтушенко, постановка І.Несвіт) – неможливо обминути цю талановиту хореографічну композицію. Той же безмежний, творчий простір хореографічної фантазії – більше 30 варіацій хореографічного малюнку були присутні в цьому концертному номері і в кожній елегантність, вишуканість, поетичність жіночих рухів, справжня магія на сцені перед глядачами з хустками різних кольорів. Композиція озвучена варіаціями інструментальної групи на тему ліричної обрядової української пісні «Павочка». Всі отримали велику естетичну насолоду й енергію життєдайної сили, енергію світлого здивування, справжнього оптимізму.
Композиція «Ми українці» – яскраве національне хореографічне полотно, «плакат», «афоризм», вищого ґатунку узагальнення мовою народного танцю; кульмінаційна кода і справжній тріумф ансамблю «Молодість», який і був останнім номером концертної програми творчого звіту СВУМіКа.
Звичайно, океанічні хвилі оплесків і «браво» це зовсім невеличка нагорода за той щоденний багаточасовий титанічний труд колективу і його керівника в процесі вдосконалення майстерності, артистизму на шляху до зіркових виступів (таких в цей вечір було чотири). Є і більш відчутні нагороди колективу «Молодість» за їх творчість. Це їх виступи на столичних сценах України і далеко за її межами, коли колектив від’їжджав на запрошення, чи брав участь в міжнародних конкурсах і фестивалях. Завжди, де б вони не виступали, – здивування в позитиві на грані сенсації. В Болгарії це був кращий колектив від України серед учасників фестивалю з різних країн; в Празі вони одні з України представляли нашу державу і знову перша премія.
Як можна собі уявити, що студентський колектив з провінційного містечка Суми, переможці в серйозному міжнародному змаганні між хореографічними колективами різних країн, прогулюються на площі казкового європейського міста Прага?! Хто б про таке помріяв?! Та «Прекрасному немає меж» – унікальний дар головного балетмейстера, заслуженого працівника культури України Володимира Євтушенка, його натхнення і молодість, є запорукою таких зіркових результатів ансамблю «Молодість» і таких казкових ситуацій. Народний ансамбль народного танцю «Молодість» лауреат конкурсів Народної хореографії ім. П.Вірського, лауреат українського фестивалю-конкурсу народної хореографії імені Героя України М.Вантуха, лауреат міжнародних конкурсів-фестивалів народної хореографії в Болгарії, Голландії, Румунії, Естонії, Білорусі, Чехії. Зустрічі з колективом «Молодість» вже чекають Лондон, Париж, Рим, Венеція, Женева, Відень і це обов’язково здійсниться. Також хочеться помріяти, щоб держава подбала про цей колектив і подарувала їм всім оздоровчі чотирьохтижневі путівки в Таїланд з оплаченими наперед перелітом у два кінці, проживанням в будиночках під стріхою над водою смарагдового кольору і зі щоденним шестиразовим дієтичним харчуванням. Це все в недалекому майбутньому, а сьогодні заслуженому працівнику культури України В.В.Євтушенку за його натхненну самовіддану працю призначено губернаторську стипендію протягом року.
По закінченні Гала-концерту всі його учасники виходять на сцену, директор творчого звіту СВУМіКа заслужений працівник культури України Надія Миколаївна Гринь має заключне слово до глядацької аудиторії і своєї творчої родини, вручаються цінні нагороди.
Концертний звіт СВУМіК 2019 року залишив неперевершене враження, відповідною була реакція присутніх. Хімія таки відбулась: натхнення, молодість і краса запалили серця багатьох, люди виходили з концерту оновлені, окрилені. В котрий раз СВУМіК продемонстрував свій невичерпний творчий потенціал, за яким колосальна праця, натхнення, прагнення до нових висот.
«Острови надій» це той запал творчої енергії, професійної самодостатності, духовного вогню і, звичайно, професійних навичок, що формуються, вибудовуються в творчому середовищі СВУМіКа, в щоденній кропіткій праці викладача і студента; керівника і колективу. «Острови надій» це обдаровані творчі особистості, які були, є і будуть на кожному відділі СВУМіК. Список наших талантів, наших надій в різні роки і сьогодні – нескінченний. Суперзірок – одна, дві і за те дякувати Богу. Хочеться підкреслити, що всі учасники творчого звіту 2019 – ті, хто його готував і ті, хто виступав на сцені, – всі вони є «Островами надій». СВУМіК
ім. Д.С.Бортнянського – велика творча родина з декількох поколінь фахівців. Це корифеї з 35-50-ти річним стажем роботи; викладачі, що працюють 20-30 років – музиканти в розквіті творчих сил, які успішно розвивають традиції училища, ще молодші фахівці, якими напрацьовано 5-10 років педагогічної і концертної роботи, вони в пошуку, в експериментах, вони про себе вже неодноразово заявили в позитиві. Нарешті, наймолодше покоління – це студенти чотирьох курсів обох відділень – мистецтва і культури. Разом викладачі і студенти в темі «Мистецтво».
На фоні такої кількості світлих працьовитих людей, по справах, по успіхах творчої родини СВУМіК можна впевнено говорити, що Україна обов’язково підніметься в недалекому майбутньому на кращий рівень життя, інший, більш високий рівень свідомості людей. Головне правило людського буття – збереження миру, взаємоповага, здатність віддавати, ділитись, співчувати, допомагати, любити Землю, все що на ній росте і мешкає, любити свій рідний край, свою Країну, – буде природнім для кожної людини, до якої б нації вона не належала. Це буде інше суспільство, воно виростає вже сьогодні – люди будуть жити за законами Вищого Духовного Світу – законами Любові і Творчості. Розрадою всьому буде Мистецтво, саме воно примирить, об’єднає, запалить прагнення до самовдосконалення, духовного розвитку, до творчості в усіх моментах навколишнього світу.
Звітний концерт СВУМіК підготували:
головний режисер – Олександр Решитько;
режисери – заслужений артист України Іван Лиманський, викладач-методист Галина Проців;
помічники режисера – Яніна Кучкова, Олексій Кулик;
диригенти – заслужений працівник культури України Юрій Лелюшкін, Олександр Ященко, Роман Хомініч;
хормейстери – Наталія Куліжнікова, Оксана Доленкова;
балетмейстери – заслужений працівник культури України Володимир Євтушенко, Наталія Бойко, Світлана Абаскалова, Олександр Кравченко, Ірина Несвіт, Денис Курсенко;
постановча частини – Сергій Авдєєв;
звукорежисер – Микола Латай;
відеоряд – Максим Ткачов, Іван Шестопал;
ведучі концерту – Олена Єгорова, заслужений артист України Іван Лиманський;
керівник програми, директор концерту – директор училища, заслужений працівник культури України Надія Гринь.
P.S.: Поки готувався до друку матеріал по творчому звіту СВУМіК, з
ХІІ Міжнародного конкурсу ім. В.Горовиця повернувся з перемогою Дмитро Семикрас. Серед 24 учасників з різних країн студент ІІ курсу СВУМіК (клас С.Морозової) отримав другу премію і срібну медаль. Які випробування чекали на нього в цьому змаганні? Інформація зі слів його викладача С.П.Морозової: «Він спочатку пройшов відеовідбір, потім три тури. В першому турі 24 учасника з 24 країн, у другому – 12, в третьому – 6 учасників з трьох континентів світу. Програма третього туру включала виконання концерту для фортепіано з оркестром. Дмитро виконав концерт Е.Гріга ля мінор з академічним симфонічним оркестром національної філармонії України (диригент – ВПротасов). Слухачі аплодували стоячи (серед них були й кращі піаністи з 24 країн, які не дійшли до третього туру). Цей Міжнародний конкурс піаністів пам’яті В.Горовиця – єдиний в Україні конкурс, який з 2004 року є членом Всесвітньої федерації міжнародних музичних конкурсів, яка за своїм статусом прирівнюється до таких організацій як Олімпійський комітет, Фіфа, ЮНЕСКО. Вперше за всю історію конкурсу таку нагороду отримав студент не столичного училища. Члени журі з України, Ізраїлю, Німеччини, Італії, США, Великобританії, Польщі високо оцінили рівень підготовки та виконання нашого студента, його натхненну музичність, блискучу техніку, артистизм, яскравість. 17-річний Дмитро вже має цікаві пропозиції взяти участь в концертній програмі фестивалю «Відкрита музика міста» в сезоні 2019 року, та участь у концертах українського інституту у Швеції сезоні 2020-2021 років».
З 16-го відкритого конкурсу молодих виконавців та композиторів «Харківські Асамблеї» повернулись з перемогою і стали лауреатами цілий гурт студентів різних курсів:
ІV курсу К.Муха (гітара, клас Т.Литовченко) – І ступеню, Сергій Босяченко (гітара, клас Т.Литовченко) – І ступеню, Піюк Олеся (бандура, клас Р.Лелюшкіної) – ІІ ступеню;
Є.Карпенко (ІV курс, гітара, клас Т.Литовченко) – ІІІ ступеню;
А.Кобушко (ІV курс, гітара, клас Т.Литовченко) – дипломант;
Д.Назаренко (ІV курс, домра, клас Г.Думчикової, концертмейстер О.Когут) – ІІІ ступеню;
М.Восьмірова (ІІ курс, гітара, клас Т.Литовченко) – ІІ ступеню;
М.Кручак (ІІІ курс, баян, клас В.І.Восьмірова) – ІІІ ступеню;
Н.Дяченко (ІV курс, фагот, клас В.О.Пастухова, концертмейстер Л.Жолудь) – ІІ ступеню;
К.Вандін (ІV курс, фагот, клас В.О.Пастухова, концертмейстер Л.Жолудь) – ІІІ ступеню;
І.Колодко (ІV курс, кларнет, клас О.С.Бурміна, концертмейстер О.Гутенко) – дипломант;
Б.Синяговський (ІІІ курс, валторна, клас заслуженого працівника культури України Є.М.Білого, концертмейстер М.Данильченко) – ІІ ступеню.
На фоні творчого звіту училища надаю читачеві ще одну цікаву для багатьох інформацію з творчого життя СВУМіКа, де училище в повній мірі відкриває свій потенціал, свої можливості престижного навчального закладу в сучасному світі з прискореними темпами комунікативного зв’язку. Це конкурси, фестивалі – регіональні, міжнародні, які створені, напрацьовані досвідом всього педагогічного колективу і проводяться в рамках нашого закладу на його професійній базі – щорічний конкурс «Наші надії» для студентів обох корпусів, щорічний фестиваль для студентів на відділі образотворчого мистецтва «Барви Сумщини» і щорічна їх виставка кращих робіт на творчому звіті СВУМіКа в академічному театрі драми та музичної комедії ім. М.Щепкіна; на відділі режисури Всеукраїнський конкурс читців імені Остапа Вишні, який започатковано в 2007 році, головою журі цього конкурсу декілька років був Народний артист України Богдан Бенюк, останні три роки конкурс очолює Народний артист України Олексій Богданович. Конкурс проводиться протягом двох днів, в дуже стислому режимі. Щороку серед багаточисленних учасників творчого змагання з багатьох куточків України переможцями є і наші студенти режисерського відділу. В рамках ХІІ Всеукраїнського конкурсу читців імені Остапа Вишні 2019 року О.Богданович провів майстер-класи для викладачів та студентів. Знаковим є на відділі режисури створення «Театру на Садовій», цей невеличкий студентський театр на міжнародних молодіжних театральних фестивалях
м. Краків (Польща) вже двічі отримав нагороди.
20 років існує Всеукраїнський конкурс хорових диригентів духовної музики ім. Д.С.Бортнянського. Це особливий конкурс, його учасник повинен мати певні духовні якості, для того щоб розуміти як працювати з колективом, щоб виконати твір на духовну тематику. Саме викладачі диригентсько-хорового відділу можуть пропонувати когось зі студентів на цей конкурс. Роль викладача-керівника неможливо переоцінити в цій справі. Експертом з духовної музики на відділі є викладач Віктор Петрович Проданов, автор двох збірок духовних творів, що неодноразово виконувались академічним хором училища, більше 30 років він у хорі – соліст-тенор, неперевершені його соло в творах на духовну тематику. Треба відмітити, ідея і започаткування цього чудового в училищі заходу належить зав. диригентсько-хорового відділу, старшому викладачу А.М.Гуку (нині покійному). Саме А.М.Гук за підтримки Іонафана, Єпіскопа Сумського і Охтирського, у 2000 році відкривав і проводив перший регіональний конкурс ім. Д.С.Бортнянського. У 2002 році, завдяки зусиллям заслуженого працівника культури України Леоніда Костянтиновича Власенка – на той час директора СВУМіКа, другий конкурс хорових диригентів ім. Д.С.Бортнянського було визначено на державному рівні – Всеукраїнським конкурсом, який вже десятий рік проводиться під патронатом Сумської Єпархії, вона є спонсором, саме Єпархія призначила грошову премію, відповідно отриманим місцям, і окремо ввела особливу премію «За молитовність виконання твору». Незмінним директором конкурсу і головою журі з 2000 року є заслужений діяч мистецтв України, професор Київської національної академії музики ім. П.І.Чайковського Радик Дмитро Васильович. Першим заступником директора конкурсу і членом журі був директор училища, заслужений працівник культури України Л.К.Власенко, з 2004 року заступником директора конкурсу – Д.Радика і членом журі є заслужений працівник культури України Надія Миколаївна Гринь, директор СВУМіКа. Для всіх учасників конкурсу є обов’язковим виконання твору Д.Бортнянського, та декілька духовних творів різних епох, різних стилів за вибором конкурсанта. Дивовижною є географія учасників цього конкурсу – представників майже всіх регіонів України: Київ, Харків, Одеса, Львів, Тернопіль, Луцьк, Ужгород, Івано-Франківськ, Рівне, Хмельницький, Житомир, Кропивницький, Запоріжжя, Дніпро, Сєвєродонецьк. За минулі роки академічний хор до конкурсу готували: А.М.Гук, Р.В.Ткаченко, С.В.Коба, О.А.Доленкова. На кожному змаганні наші студенти є призерами. З десяти конкурсів, крім призових місць, сумчани отримали ще й чотири премії «За молитовність», це дуже високий показник на фоні кількості учасників. Вдруге нагадаю, неможливо переоцінити роль викладачів-хормейстерів, які постійно готують своїх вихованців до участі в цьому дуже серйозному професійному випробуванні. Це давно шановані на відділенні мистецтв фахівці вищої категорії, талановиті музиканти, корифеї диригентсько-хорового відділу: В.П.Проданов, Н.Л.Хорунжа, О.М.Космінська, Л.П.Саверська і нове покоління молодих успішних, перспективних і талановитих диригентів О.А.Доленкова, Р.В.Ткаченко. Саме завдяки зусиллям своїх наставників призери-переможці в різні роки конкурсу стабільно демонструють високий рівень: І.Біловол, К.Рекуненко, Я.Ворона, О.Фрикіна, М.Мартиросян, Х.Месмер, К.Байдужна, Ю.Урсул, Є.Конченко, Л.Ломакіна, С.Трусенко, В.Дубровін, М.Гузенець, С.Стрельченко – саме цей студент на останньому 10 конкурсі імені Д.С.Бортнянського у 2018 році завоював відразу дві премії: перше місце і премія «За молитовність» (студент класу В.П.Проданова).
На відділі спец. фортепіано відділення мистецтв вже пройшло дев’ять змагань міжнародного конкурсу молодих піаністів «Слобожанська фантазія», започаткованого на базі училища, в яких взяли участь в якості конкурсантів і членів журі музиканти з 20 країн світу. На багатьох з цих конкурсів стали лауреатами в різні роки і наші студенти: В.Кісіленко (І премія, викл. С.П.Морозова), В.Гладун, М.Колесник (ІІ премія, викл. Шемеліна), А.Петренко (дипломант, викл. Т.О.Пастухова), К.Балюра (дипломант, викл. Шемеліна), Д.Семикрас (ІІІ премія, викл. С.П.Морозова), П.Бондар (дипломант, викл. Н.В.Бошко), Г.Птіченко (ІVмісце, викл. Т.О.Пастухова).
У спілкуванні з зав. фортепіанного відділу, корифеєм відділення мистецтв, досвідченим викладачем-методистом (більше 40 років веде клас фортепіано) Т.Г.Шемеліною така інформація: «Підготовка до будь-якого серйозного конкурсу потребує від студента і викладача напруженої підготовчої роботи, починаючи з вибору програм на конкурс. Важливою складовою підготовки до конкурсу є участь студентів в концертах училища і за його межами. Це дає студентам досвід виступів на сцені та поліпшує якість підготовки конкурсних програм. Участь у концерті – це перевірка рівня якості підготовки студента, а також яскраві життєві враження від спілкування з високого рівня музикантами, які дають поштовх до подальшого творчого зростання». Т.Г.Шемеліна закцентувала, які значні конкурси піаністів існують сьогодні в Україні та в інших державах; хто з наших студентів брав в них участь і з якими результатами. Ця інформація красномовно свідчить про високо майстерну педагогічну роботу, якою живуть викладачі відділу спец. фортепіано, про високий рівень професіоналізму. Фактично всі викладачі систематично готують студентів до всеукраїнських і міжнародних конкурсів:
– міжнародний конкурс юних піаністів пам’яті С.Ріхтера м. Житомир, М.Колесник – диплом ІІІ ступеню, клас Т.Г.Шемеліної, Д.Семикрас –
І премія, клас С.П.Морозової.
– VІІ та VІІІ Міжнародні конкурси юних концертмейстерів «Амадей», С.Потоцький – лауреат ІІІ ступеню, клас О.О.Курбико.
– І Міжнародний конкурс піаністів м. Львів, М.Кіяшко – лауреат ІІІ премія, клас О.О.Курбико.
– «Харківські асамблеї» М.Кіяшко – дипломант, клас О.О.Курбико, П.Бондар – ІІ премія, клас Н.В.Бошко, Г.Птіченко – дипломант, клас Н.В.Бошко.
– Всеукраїнський конкурс камерних ансамблів ім. Повзуна, Є.Філон та М.Циганок стали дипломантами, клас Н.В.Бошко.
– V Міжнародний інструментальний конкурс ім. Є.Станковича, м. Київ, Є.Філон – дипломант, клас Н.В.Бошко.
– VІІ Всеукраїнський конкурс молодих піаністів ім. Нейгауза, Е.Авагян – дипломант, клас Н.В.Бошко.
– Міжнародний конкурс «Подільський водограй» м. Вінниця, О.Кравчук – лауреат ІІІ ступеню, клас Н.В.Бошко.
– Всеукраїнський конкурс молодих піаністів м. Запоріжжя, П.Бондар – Гран-прі, клас Н.В.Бошко, М.Колесник – ІІ премія, Д.Самілик – ІІІ премія, К.Балюра – ІІІ премія (всі студенти класу Т.Г.Шемеліної).
– Всеукраїнський конкурс піаністів «Прокоф’євські ігри»
м. Сєвєродонецьк, березень 2019р. К.Балюра – ІІ премія, клас Т.Г.Шемеліної, Я.Губанова – ІІІ премія, клас Т.Г.Шемеліна, К.Циганок – ІV премія, клас Е.Ю.Михайлової.
У зв’язку з інформацією про фортепіанний відділ, добрим словом хочеться пом’янути світлу постать Тамари Олександрівни Пастухової – талановитої піаністки і концертмейстера; протягом 32-х років завідувача фортепіанного відділу; досвідченого викладача-методиста, яка виховала велику кількість справжніх музичних професіоналів – піаністів, що успішно навчалися в консерваторіях, продовжували свою кар’єру як виконавці в різних регіонах України. Де-які з них ще й сьогодні вчаться в музичних вузах. В своїй родині діти Пастухових на прикладі своїх батьків поступово зростали як майбутні музиканти; в стінах рідного закладу батьків продовжили свій шлях у мистецтво – Ольга (клас фортепіано Т.О.Пастухової), Олександра (клас фагота І.А.Письменного). Після навчання в консерваторіях вони працюють за фахом у престижних музичних закладах України, успішно концертують. Напередодні першого Міжнародного конкурсу піаністів «Слобожанська фантазія» (започаткований директором СВУМіК, досвідченим теоретиком, викладачем-методистом музично-теоретичного відділу Н.М.Гринь і викладачем вищої категорії відділу спец. фортепіано Д.Л.Власенко у 2010 році) завідувач фортепіанного відділу Т.О.Пастухова ретельно працювала зі своїми колегами в оргкомітеті по підготовці і проведенню цього конкурсу, який щороку відкривав нові імена, розширювався і географічний простір його учасників. У 2017 році, тільки-но пройшов в училищі сьомий музичний форум «Слобожанська фантазія», в природі все розквітло, буяла весна, вже теплі сонячні дні зігрівали навколишній простір, наближалися травневі свята і тут…несподівана новина, як грім серед ясного неба трагічні обставини обірвали земне буття Тамари Олександрівни, колектив СВУМіК бачив страшний сон, від якого всі ніби заніміли.
Тепер згадується інше, бачиш, як по сходам до кімнати-музею Д.С.Бортнянського, що веде в актову залу, піднімається тендітна, «урочиста» дуже приваблива зовні, в той же час, внутрішнє зосереджена Тамара Олександрівна, щоб відкрити перший день надзвичайних музичних подій в училищі і зайняти своє місце в журі конкурсу, та все це в минулому, залишилися світлі спогади і тяжке усвідомлення кінцевої крапки життєвого і творчого шляху людини в розквіті сил, її космічні часи зупинились. Світла пам’ять про неї назавжди залишиться в стінах закладу мистецтв, де пройшло стільки щасливих років її життя, та в серцях колег і студентів різних поколінь – її вихованців.
Все ж повертають ще на мить до теми міжнародного конкурсу піаністів, який кожної весни приходить в Суми в наш заклад. На базі конкурсу «Слобожанська фантазія» щороку у грудні проводиться Міжнародний фестиваль юних виконавців «Слобожанська фантазія». Представники з усіх континентів світу під час цього музичного форуму виступали в залі першого корпусу СВУМіКа і на сцені Сумської обласної філармонії.
Ось такими є будні і свята в творчий родині СВУМіК. За звітом, що проходив 09 квітня в театрі ім. М.Щепкіна, на базі училища відбудеться VІІІ Всеукраїнський конкурс молодих диригентів духових оркестрів ім. заслуженого працівника культури України Л.К.Власенка під патронатом Народного артиста України, професора, генерал-майора В.Ф.Деркача. Далі пройдуть творчі декади-концерти на кожному відділі училища і ще багато чого, дуже важливого відбудеться на завершення 2018-2019 навчального року: останній дзвоник для випускників, поточна сесія, державні екзамени, заключна педагогічна рада колективу, нарешті, вступна кампанія… Всім цим подіям чудову розраду дає директор училища заслужений працівник культури України Надія Миколаївна Гринь, яка вміє поспілкуватись з кожним – дипломатично, людяно, на позитиві, зрозуміти життєві обставини, підтримати; а коли й надати необхідний напрямок вірного рішення в сумісних справах колективу (засідання педагогічних і вчених нарад). Тому СВУМіК ім. Д.С.Бортнянського постійно знаходиться у творчому польоті до нових звершень.
Зав. відділу музичної літератури СВУМіК ім. Д.С.Бортнянського А.С.Арбузова
Травень 2019р.